Неначе царівна, ходить по яскравих вулицях золотокоса красуня-осінь. Вона зачаровує собою дерева, що дивляться їй услід і кладуть замальовані жовтою фарбою листочки, простеляючи ними стежку осінніх мандрів. Осінь пройде всюди, а на згадку про себе залишить ласкаву ковдру, якою вкриє холодну землю. Та, в свою чергу, посміхатиметься, адже царівна наділить її, сади, вулиці, поля – усе неймовірною красою, де-не-де залишивши за собою мокрі, але теплі сліди, котрі сповнені осінніми пахощами. А все навкруги буде наспівувати чарівну мелодію, сяючи золотавими барвами.Тільки таке
