До іть будь-ласка. Треба визначити стиль і підстиль уривку.
Кожному зараз бракує когось із рідних, друзів, коханих — когось, хто зараз фізично не поряд. Пишімо їм листи не лише електронні, а й такі, яких можна торкнутися, понюхати, поцілувати. Саме зараз найдоречніший час повернутися до матеріальної кореспонденції, до приватних листів і листівок із різдвяними вітаннями на противагу серійним gif-кам і емоджі. Написати щось незграбно-чарівно-щире. Таке справжнє, що досі не снилося епістолярному музею. Дати паперу просякнути запахом кориці, яку щойно сипала до яблучного пляцка. Поцілувати кутик прямокутника, залишивши масний слід помадою чи сметаною з борщу, чи медом зі свірзької пасіки, яким лікуєш на губах тріщинки від морозу. Вкласти до конверта знимку себе в його светрі/доньки з ведмедиком, якого подарувала подруга/онука з наліпкою на наплічнику “мій дідусь – воїн ЗСУ”. Приклеїти красиву історичну марку. Відіслати разом з обіймами, цілунками, стисканнями, пощипуваннями й рештою іскристого набору дотиків, від яких пронизує найприємнішим струмом взаємної присутності. У власній скарбничці дотиків їх анітрохи не поменшає. А поки кожен конверт, кожен поштовий пакунок — і хай їх буде більше — є такою мандрівною мініскарбничкою.
Стиль: Художній (ліричний)
Підстиль: Епістолярний (пов'язаний з листуванням)
Уривок містить заклик до написання фізичних листів, які здатні передати більше емоцій та змісту, ніж електронні листи. Через використання живих образів і деталей, автор спонукає до створення особистих, незабутніх листів. Ілюструючи це прикладами, автор описує важливість фізичного контакту та дотику в спілкуванні. Уривок має ліричний характер, наводить образи і заохочує до відчуття присутності та ніжних моментів взаємодії.
Объяснение: