Написать .як я розумію вислів душа прокинулась.

Жовто  –  червоним  пензликом  я  виводжу  картини  минулого  у  своїй  душі.  Акварельні  фарби  змішуються  легко,  утворюючи  колі  рожевого  неба  із  позолоченими  кінцями.  Краєчок  «Бога»    виступає  із  ніжного  оксамиту  сонця.  Невидимі  розводи  відображаються  у  моїх  очах.  Великі  зграї  думок  пролітають,  як  птахи,  необачно  і  легко..  Чіпляючись  крилами  за  повітря  вони  дістають  до  небес,  тих  синьо  –  рожевих  мазків,  що  створені  умілими  руками  майстрині  –  чарівниці,  чиї  фарби  доторкнулися  до  серця  Землі..
Золотий  краєчок  зменшується,  ніжний  атлас  рожевого  перетворюється  на  яскраво-червоний,  ніби  фенікс  залишив  мережану  вишиванку  після  своїх  ігор  –  перельотів.
Благородна  блакить  захоплює  увесь  небосхил.  Відтінок  спокою  огортає  мою  плоть.  Чисто…лише  лебеді  у  небі  порушують  цю  цнотливу  картину,  розрізаючи  крилами  незвідану  таємничість.  Перлинний  блиск  лише  кінчиками  пальців  потрапляє  на  воду..  Ріка  і  захід  сонця…..що  може  бути  прекрасніше?
Пісочний  водограй  ледве  помітний.  Одна  за  одною  показуються  світу  сонячні  усмішки,  переливаючись  на  тихій  гладі  води.  Соковитий  пурпуровий  наповнює  небо  .  колір  пристрасті  ніжно,  ненав’язливо  домінує  на  небосхилі,  розпливаючись  із  останніми  залишками  світла..
Менше  й  менше  золотаво  –  срібних  намистинок  плаває  по  воді.  Як  метелики,  вони  уявно  відлітають  угору,  урочисто  возз’єднуючись  із  сонцем.