— Максиме Віталійовичу, державна установа, в якій ви працюєте, називається Міністерством освіти і науки України. З освітою зрозуміло — однією з головних послуг, які держава зобов’язана надавати своїм громадянам, є забезпечення можливості набути необхідних знань, вмінь та навичок, що дозволять їм реалізуватися у суспільстві. Освіта — це індивідуальний інструмент всебічно повноцінного життя людини, який вона має формальну змогу отримати за до держави. Але чому держава суспільним коштом мусить опікуватися ще й розвитком науки? Хіба великі виробничі корпорації, які часто фінансують фундаментальні та прикладні наукові дослідження, виходячи з власної зацікавленості в удосконаленні споживчих якостей їхньої продукції — автомобілів, телефонів, мікрохвильових печей, ліків... не здатні забезпечити достатній розвиток науки? А ті наукові галузі, де зиск не є очевидним або й цілком відсутній, можуть розвиватися за рахунок приватних фондів та меценатів.
