На підставі наведеного короткого огляду можна висловити ряд принципових положень, що стосуються розладів крово-і лімфообігу. По-перше, порушення кровообігу не можнарозглядати у відриві від порушень лімфообігу і стану системи крові, так як структурно і функціонально ці системи тісно пов'язані. По-друге, порушення крово-і лімфообігу ведуть до порушення тканинного (клітинного) метаболізму, а значить, до пошкодженняструктури тканини (клітини), розвитку того чи іншого виду дистрофії або некрозу. Морфологія цих ушкоджень, крім загальних ознак, притаманних усім органам і тканинам, має і ряд приватних, характерних лише для даного органу чи тканини, що визначаєтьсяструктурно-функціональними їх особливостями і, зокрема, особливостями кровоносної та лімфатичної систем.
