Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо “Люлі, люлі, прилетіли гулі”, “Котку, котку-рябку”, “Ходить сон коло вікон”. Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: “Ходить гарбуз по городу”. Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, – “За Україну”, “Не пора”. Особливо подобається “Гей, у лузі червона калина”. Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Та мамина пісня – рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо “Люлі, люлі, прилетіли гулі”, “Котку, котку-рябку”, “Ходить сон коло вікон”. Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: “Ходить гарбуз по городу”. Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, – “За Україну”, “Не пора”. Особливо подобається “Гей, у лузі червона калина”. Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Та мамина пісня – рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.