А. С. Пушкін як справжній художник пізнав красу російської усної народної творчості і представив його особливості в своїх творах, в тому числі в пролозі до казки «Руслан і Людмила» - «У Лукомор'я дуб зелений ...». Кожен рядок прологу є шматочком чарівної мозаїки. Сліпуче яскраві шматочки якої, незважаючи на малий розмір, самі перетворюються в маленькі казки про русалку, бабу ягу, прекрасних витязів і багато-багато іншого. І є віконцями в ті великі казки, з яких вони прийшли. А все вірш «У Лукомор'я дуб зелений" вказує на якийсь чарівний, фантастичний, казковий світ.
