розбудова україни, як демократичної правової держави, потребує ретельного аналізу законодавства як важливої умови забезпечення прав і свобод людини. особливо це стосується найбільш вразливої категорії нашого населення - дітей.
найсерйознішою проблемою у сфері захисту прав дитини в україні на сьогодні є дитяча бездоглядність та безпритульність. дана проблема в україні має місце вже досить давно. політика держави щодо соціального захисту безпритульних дітей ґрунтується на положеннях законів україни «про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 р., «про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р., «про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.
незахищеною категорією у будь-якій країні є діти,- члени сімей, що потребують від суспільства у вирішенні своїх проблем. більшість таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному становищі. не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть з рідних домівок. у значної частини з них фактично немає рідних сімей, оскільки батьки зловживають алкоголем або перебувають у місцях позбавлення волі. діти змушенні проживати у чужих людей, у сім’ях родичів, в і інших дітей, на вокзалі, залишених будівлях тощо.
розбудова україни, як демократичної правової держави, потребує ретельного аналізу законодавства як важливої умови забезпечення прав і свобод людини. особливо це стосується найбільш вразливої категорії нашого населення - дітей.
найсерйознішою проблемою у сфері захисту прав дитини в україні на сьогодні є дитяча бездоглядність та безпритульність. дана проблема в україні має місце вже досить давно. політика держави щодо соціального захисту безпритульних дітей ґрунтується на положеннях законів україни «про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 р., «про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р., «про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.
незахищеною категорією у будь-якій країні є діти,- члени сімей, що потребують від суспільства у вирішенні своїх проблем. більшість таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному становищі. не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть з рідних домівок. у значної частини з них фактично немає рідних сімей, оскільки батьки зловживають алкоголем або перебувають у місцях позбавлення волі. діти змушенні проживати у чужих людей, у сім’ях родичів, в і інших дітей, на вокзалі, залишених будівлях тощо.
да потому-что родители инвалиды