Рідний край неповторний, незабутній. Навіть, коли він залишається далеко позаду, за морями та океанами, спогади про нього не втихають ніколи. І кожної ночі, мій дім прикликає мене уві сні та знов оживляє найдорожчі мені краєвиди. Зелене листя старезних дубів величаво шелестить, потривожене вітром, а давні ялини синіють вдалині. Золотаве колосся хитається, гнеться до землі, сповнене відбірних зерняток. Безкрайні поля кольоровими клаптиками розстелилися навколо. Куди не глянь, повсюди буяє життя, нескорене та вічне. Таку красу неможливо забути. Неможливо і не потрібно.
Не знаю, який автор та яка вправа, але ось опис.
Рідний край неповторний, незабутній. Навіть, коли він залишається далеко позаду, за морями та океанами, спогади про нього не втихають ніколи. І кожної ночі, мій дім прикликає мене уві сні та знов оживляє найдорожчі мені краєвиди. Зелене листя старезних дубів величаво шелестить, потривожене вітром, а давні ялини синіють вдалині. Золотаве колосся хитається, гнеться до землі, сповнене відбірних зерняток. Безкрайні поля кольоровими клаптиками розстелилися навколо. Куди не глянь, повсюди буяє життя, нескорене та вічне. Таку красу неможливо забути. Неможливо і не потрібно.
Якось так.