Висів собі на дереві маленький жолудь. Одного дня дув сильний вітер і жолудь упав на землю. Він покотився за вітром. Тихеньким голосом він запитав: - Вітре, куди ти мене несеш? Той відповів: - Туди, де тепло і достатньо опадів. Там ти зможеш вирости гарним, великим і здоровим дубом! Жолудь дуже зрадів. Він так замріявся, що навіть не помітив, як швидко приніс його вітер туди, куди обіцяв. Вони попрощалися, жолудь подякував, а вітер тільки посміхнувся і полетів далі.
В лісу є велике і дуже гарне дерево, нам про нього завжди розповідала вчителька і говорила що це дерево незвичайне. Нам завжди було цікаво, що в ньому є незвичайного. Одного разу ми пішли усім класом з вчителькою в ліс подивитися на те дерево. Вона нам сказала дивитися та гати за цим деревом. Ми туди приходили багато разів і дійсно помітили дуже загадкові речі. Справа в тому, що на цьому дереві ростуть жолуді великі, гарні, і є один жолудь який відрізнявся від усіх, він був маленький, гарний, а саме цікаве те, що він завжди кудись зникав і повертався назад. Жолудь мандрував по іншим деревам, по іншим лісам, але надовго там не затримувався, бо вважав своє рідне дерево- своїм батьком, та йому завжди знову хотілося бачити своїх братів старших- інших жолудів та розповідати їм про свої мандрування.
- Вітре, куди ти мене несеш?
Той відповів:
- Туди, де тепло і достатньо опадів. Там ти зможеш вирости гарним, великим і здоровим дубом!
Жолудь дуже зрадів. Він так замріявся, що навіть не помітив, як швидко приніс його вітер туди, куди обіцяв. Вони попрощалися, жолудь подякував, а вітер тільки посміхнувся і полетів далі.