Щире серце дідуся якось,я поїхала до свого старенького,щирого,а іноді суворого дідуся. там зустріла маленьке кошеня,яке було замурзане і все грязне.мабудь воно було бездомне.взяла на руки,принесла до дідуся.а він лише всміхнувся і промовив: яке чудове кошеня! не розумію,як його можна було викинути на вулицю? потім дідусь взяв маленьке,пухнасте чудо і поніс в вану і почав мити,я здивувалася,бо не очікувала,що дідуся сам піде прибирати маленького кошеня.підійшла до нього і почала .коли ми закінчили,дідусь залишив його у себе і дав кличку-мурзік,бо весь час мурчав,коли його ласкали.ось таке у мого дідуся добре серце!
