Долітають завмираючі гуки музики.Завідуючий зайшов до кафедри.Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав. Вітром збите, котиться вересневе листя.Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні.Не чуючи, перебирала ти пожовклі клавіші, задумана й тривожна… Дай мені книжку, прочитану тобою.Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах. Наче зачарований велетень, стояв ліс.Людина народжена для щастя.
Вітром збите, котиться вересневе листя.Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні.Не чуючи, перебирала ти пожовклі клавіші, задумана й тривожна…
Дай мені книжку, прочитану тобою.Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах. Наче зачарований велетень, стояв ліс.Людина народжена для щастя.