Ужгородці мають чим гордитися, бо уже в ХІІ ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ фортецею на Замковій горі. Остання вперше згадується під 903 роком в угорській хроніці, яка описує штурм Ужгородського замку легендарного князя Лаборця кочівниками-уграми вождя Алмоша та його сина Арпада. Побудова оборонної системи була розпочата в період панування романського стилю і завершилася до XVI – XVII ст. – ця остання перебудова і позначила сучасний вигляд фортеці. У 1322 р. угорський король Карл Роберт, з нової династії Анжу, дарує замок магнатській сім’ї Другетів, який належав їй понад 360 років (1322–1691). Древній в’їзний отвір обрамлений у 1598 р. білокамінним ренесансним порталом. У стінах Замкової церкви – першої ужгородської церкви (у 1728 р. її спалила пожежа), – 24 квітня 1646 р. було укладено Ужгородську унію про об’єднання православної церкви на Закарпатті з католицькою церквою. У кінці XVII століття рід Другетів по чоловічій лінії вимирає, і Ужгородський замок переходить у володіння графа Міклоша Берчені та його дружини-красуні графині Крістіни Чакі, які доклали чимало зусиль для розбудови замку. Із трьох сторін замок оточує сухий рів глибиною до 10 метрів, через який було перекинуто підйомний міст.
