Коли з'явився Тишка в нашому дворі, вам ніхто не скаже. Інші собаки якось швидко зникали, а він був старожилом нашого двору. Одного разу йому дала притулок самотня бабуся. Тишка всюди її супроводжував. Коли бабуся померла, пес першим сповістив про це мешканців під'їзду. Він так жалібно скиглив у квартирі, що сусіди затурбувалися. Після смерті господарки Тишка назавжди переселився в двір. В одному з під'їздів йому влаштували нічліг: послали шматочок ковдри, поставили миску з водою, а їжі йому вистачало.
