В нього дивна назва-Пеїни.Місце,де я провела своє шасливе дитинство.Розташоване ,здається,на краю світу.Воно приносило радість і щастя всім,хто насмілювавсь сюди приїхати та порушити священну тишу природи.Пригадую великі соняшники під вікнами.Вни завжди додавали щастя,коли я дивилася в їхні чорні лиця.які були завжди аовернуті до вонця.Фонтан...найкраще та найглибинніше дзеркало мого дитинства.Мені забороняли каламутити в ньому воду і я спускалась до підніжжя гори у річку,якщо хотіла намочити ноги.Той час,який я провела в селі,-це вічний липень мого дитинства,те місце ,де мене ніхто не турбує:я іду,куди хочу і роблю те,що мені подобається...
