«Вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — Вільні ціле літо!»
Тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». Але вимовляти його було так приємно…
За всіх часів люди прагнули бути вільними. Вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. За волю часто лилася кров. Людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. Чому? Чому волі потрібно так багато жертв? Я ніколи не замислювалася над цими питаннями. Зате оперувала такими фразами: «Тату, ти заміряєшся на мою волю! Я не хочу мити посуд! Не хочу!» На що тато мені відповів: «Ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. А от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».
Я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «От тепер ти вільна! Можеш іти на дискотеку!» — сказав мені тато. «Так, — подумала я, — тепер я вільна. Ціною почервонілих від холодної води рук. Адже гарячу відключили». І тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. У моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «Посуд помиєш — підеш на дискотеку!» Я усунула перешкоду і йду до мети. От вона, воля!
Але волю потрібно заслужити. Якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. Слава Богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. Напевно, я вільна людина.
«Вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — Вільні ціле літо!»
Тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». Але вимовляти його було так приємно…
За всіх часів люди прагнули бути вільними. Вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. За волю часто лилася кров. Людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. Чому? Чому волі потрібно так багато жертв? Я ніколи не замислювалася над цими питаннями. Зате оперувала такими фразами: «Тату, ти заміряєшся на мою волю! Я не хочу мити посуд! Не хочу!» На що тато мені відповів: «Ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. А от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».
Я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «От тепер ти вільна! Можеш іти на дискотеку!» — сказав мені тато. «Так, — подумала я, — тепер я вільна. Ціною почервонілих від холодної води рук. Адже гарячу відключили». І тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. У моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «Посуд помиєш — підеш на дискотеку!» Я усунула перешкоду і йду до мети. От вона, воля!
Але волю потрібно заслужити. Якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. Слава Богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. Напевно, я вільна людина.