Яскраво світить сонце. Легкі білі хмарки біжать по небу, поспішаючи і озираючись, ніби боячись, що їх наздоганяють важкі темно-сірі дощові хмари. Прохолодний вітерець розхитує пожовтівші крони дерев, немов уколисуючи. Все частіше чутно клич перелітних птахів, видно ключі журавлів и зграї ластівок. З кожним днем стає холодніше, сонечко не так охоче дарує своє тепло, а ніч все ближче і ближче підкрадається до дня, не даючи йому місця, закриваючи сонце. Такі мої останні вересневі дні...
Такі мої останні вересневі дні...