Я знаю силу слова — воно гостріш штика і швидше навіть кулі, не тільки літака.
Воно проміння швидше, в нім — думка й почуття. Воно іде в народи для вічного життя.
Коли це слово — зброя, як день, що не схолов, коли живуть у ньому ненависть і любов.
Воно влуча як куля, ця зброя золота, коли у нім ненависть з любові вироста.
Воно над зорі лине, а в нім живуть як спів любов до Батьківщини і лють до ворогів.
О зброє щастя, слово, я жить з тобою звик! Ти — квітка у любові, в ненависті ти — штик.
Я знаю силу слов, я знаю слов набат.. .
Я знаю силу слов, я знаю слов набат. Они не те, которым рукоплещут ложи. От слов таких срываются гроба шагать четверкою своих дубовых ножек. Бывает, выбросят, не напечатав, не издав, но слово мчится, подтянув подпруги, звенит века, и подползают поезда лизать поэзии мозолистые руки. Я знаю силу слов. Глядится пустяком, опавшим лепестком под каблуками танца, но человек душой губами костяком
Я знаю силу слова —
воно гостріш штика
і швидше навіть кулі,
не тільки літака.
Воно проміння швидше,
в нім — думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.
Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть і любов.
Воно влуча як куля,
ця зброя золота,
коли у нім ненависть
з любові вироста.
Воно над зорі лине,
а в нім живуть як спів
любов до Батьківщини
і лють до ворогів.
О зброє щастя, слово,
я жить з тобою звик!
Ти — квітка у любові,
в ненависті ти — штик.
Я знаю силу слов, я знаю слов набат.. .
Я знаю силу слов, я знаю слов набат.
Они не те, которым рукоплещут ложи.
От слов таких срываются гроба
шагать четверкою своих дубовых ножек.
Бывает, выбросят, не напечатав, не издав,
но слово мчится, подтянув подпруги,
звенит века, и подползают поезда
лизать поэзии мозолистые руки.
Я знаю силу слов. Глядится пустяком,
опавшим лепестком под каблуками танца,
но человек душой губами костяком