Казка на тему " казка зимової ночі"

у сутінки  зима  вгорнулась, 

клянучи холоди, заснула. 

навшпиньки ніч з-за хмар зіпнулась, 

в замети сторожко ступнула. 

стрункі тополі нарядила 

у тіней трепетні примари, 

і вмить в захмарну вись злетіла, 

де місяць пас зірок отари. 

– сріблястий місяцю, пастуше!  

надходить мить моя остання, 

жени скоріш отару, друже, 

нап‘ється хай краси світання!  

зірки красою обпилися, 

скупались в барвах наостанку, 

багряним злотом розлилися 

та й розчинились у світанку. 

за ними й ніч крилом змахнула, 

між хмари десь . 

зима з заметів позіхнула:  

ох! я, здається, щось проспала…