Дослідники по крихтах збирали відомості про прийоми, якими користувалися античні суднобудівники. Ці технології формувалися і удосконалювалися протягом століть, перетворившись на особливе мистецтво. Досвід накопичувався поколіннями майстрів і передавався послідовникам. Саме так були виведені головні принципи мореплавства і закладені основи гідродинаміки судів.2Традиційна технологія побудови корабля, що застосовувалася в давнину, знайома кожному сучасному судомоделістов. Перший етап зведення античного судна - будівництво каркасу або скелета, що включав в себе кіль, штевень, стрингери і шпангоути. Таку жорстку конструкцію згодом обшивали дошками, надаючи корпусу певні обводи. Цей б будівництва суден є дуже природним і в своїх основних рисах зберігся до теперішнього часу.3Але хитромудрі суднобудівники давнину пішли ще далі. Сучасні археологічні знахідки свідчать, що античні майстри нерідко міняли порядок виконання технологічних операцій. Іноді спочатку виготовляли обшивку, натягуючи її шар за шаром на заздалегідь приготовані шаблони, відповідні майбутнім шпангоутам. Потім ці ребра послідовно вставлялися в корпус двома або трьома ярусами. Подібна технологія давала можливість швидко ставити будівництво кораблів на потік.4Потокове виробництво суден вимагало відповідної організації. Є свідчення того, що в місцях будівництва кораблів були спеціальні ангари, де зберігалися заготовки та вже виконані вузли судів. Там же при необхідності відбувалася і повна збірка всієї конструкції.5У джерелах зустрічаються вказівки на те, що часто зібрані на подібних верфях кораблі розбиралися і перевозилися на великі відстані, де знову збиралися і спускалися на воду. Така організація виробничого процесу дозволяла швидко і з мінімальними витратами сил і засобів запускати в експлуатацію цілі військові флотилії.
