Одного лiтнього вечора я йшов з рибалки. Ми з другом наловили багато малих пiчкурiв. Половину узяв я, а iншу половину взяв мiй друг. Ми попрощались i пiшли додому. Мiй будинок був далеченько, i щоб скоротити шлях я вирiшив пiти через поле. Iду, iду собi, i тут бачу, у кущах щось ворухнулось! Я трiшки злякавсь, та наважився подивитись, що то таке. пiдхожу, дивлюся, а у тих кущах сидить щось лисе, бенькате, десь з пiвметра зросту. Я дуже злякавсь, менi здалося, до я ще нiколи так не бiгав! Через декiлька хвилин я вже був у дома увесь захеканий. I тут я згадав про рибу. Та повернутися туди, у тi клятi кущi не наращивая. I кому я тiльки це не розповiдав, нiхто менi не вiрив:-)
