Дієприслівником зворото навесні вона дарує нам веселе дзюрчання струмків, що пустотливими зграйками біжать із-під снігу. над нею у бездонній блакиті неба жайворонки розсипають для тебе радісну, зіткану з променів сонця пісню .настає літо, і, розлившись нестримною повінню, хату затоплює зелень: здіймаються темно-зелені хвилі кукурудзи, ллється витка квасоля, пливуть, задумливо погойдуючись, ясночолі соняшники. приходить зима і по-святковому прибирає опустілі ниви. тоді чумацький шлях довго дивиться згори на засніжену хату і будить мрії про ніким ще не бачені далекі світи,
