Ми всі звикли, що птахи взимку відлітають у теплі краї. Так ось одного разу вони зустрілись у теплих краях. І вони почали ділитись своїми мріями. Хтось мріяв залишитись тут назавжди, хтось про безкінечний запас їжі. Але тут один грак сказав, що він хоче просто поскоріше повернутись додому. Усі із великими очима глянули на нього, і перепитали, чи те їм почулось. І попросили повторити ще раз. Грак підтвердив свої слова. І із цікавістю запитав у них, що ж тут такого. Пройшло багато часу, але на це запитання йому так ніхто й нічого не відповів, птахи лише задумались, чи справді вони хотять безкінечний запас їжі, чи залишитись тут на завжди...
Так ось одного разу вони зустрілись у теплих краях. І вони почали ділитись своїми мріями. Хтось мріяв залишитись тут назавжди, хтось про безкінечний запас їжі. Але тут один грак сказав, що він хоче просто поскоріше повернутись додому. Усі із великими очима глянули на нього, і перепитали, чи те їм почулось. І попросили повторити ще раз. Грак підтвердив свої слова. І із цікавістю запитав у них, що ж тут такого.
Пройшло багато часу, але на це запитання йому так ніхто й нічого не відповів, птахи лише задумались, чи справді вони хотять безкінечний запас їжі, чи залишитись тут на завжди...