Старістю звичайно називають період від втрати людиною її репродуктивних функцій до настання смерті. Я шанобливо ставлюся до літніх людей, тому що також стану колись старим. Зазвичай, старість видається молодій людині, по-перше, дуже далекою, явищем, яке найближчому майбутньому не настане, отже, і замислюватися про це не варто; по-друге - подією сумною, безрадісною, болісною. І те і інше - омана. Старість приходить неминуче, нічого страшного в ній немає. Найголовніше - до неї дожити, зберігши здоров*я та світлу голову. Старість у різних людей є різною. Буває старість активна. Тоді людина бере активну участь у житті своєму та суспільному, займається тим, на що у неї в молоді роки не вистачало часу, поліпшує власний добробут, відпочиває з задоволенням та розважається. Особливо активні займаються ще й самоосвітою: для них створені комп*ютерні класи, навіт університети. Інший тип старіння - так зване "жіноче". Жінка пенсійого віку весь свій час, турботи, досвід віддає молодому поколінню своєї сім*ї. У неї абсолютно не вистачає часу для нудьги та хвороб. Правда, й задоволення від життя вона отримує значно менше. Ще одна категорія людей похилого віку - це ті, що весь свій час віддають турботам про своє здоров*я, перебільшено про нього піклуються. Їх можна побачити серед бігунів, велосипедистів, "моржів". Вони додержуються різного роду дієт, але серед них немає, або майже немає тих, хто вчащає до аптеки. Це - остання, найменш щаслива категорія пенсіонерів. Серед них найбільш незахищені верстви населення. Їм, частіше за все, не вистачає грошей, тому що ліки забирають ті кошти, які могли б були витрачені на задоволення. Тому, повертаючись до початку мого дослідження, повторю, що найголовніше - дожити до старості, зберігши здоров*я та світлу голову.
Зазвичай, старість видається молодій людині, по-перше, дуже далекою, явищем, яке найближчому майбутньому не настане, отже, і замислюватися про це не варто; по-друге - подією сумною, безрадісною, болісною. І те і інше - омана. Старість приходить неминуче, нічого страшного в ній немає. Найголовніше - до неї дожити, зберігши здоров*я та світлу голову. Старість у різних людей є різною. Буває старість активна. Тоді людина бере активну участь у житті своєму та суспільному, займається тим, на що у неї в молоді роки не вистачало часу, поліпшує власний добробут, відпочиває з задоволенням та розважається. Особливо активні займаються ще й самоосвітою: для них створені комп*ютерні класи, навіт університети. Інший тип старіння - так зване "жіноче". Жінка пенсійого віку весь свій час, турботи, досвід віддає молодому поколінню своєї сім*ї. У неї абсолютно не вистачає часу для нудьги та хвороб. Правда, й задоволення від життя вона отримує значно менше. Ще одна категорія людей похилого віку - це ті, що весь свій час віддають турботам про своє здоров*я, перебільшено про нього піклуються. Їх можна
побачити серед бігунів, велосипедистів, "моржів". Вони додержуються різного роду дієт, але серед них немає, або майже немає тих, хто вчащає до аптеки. Це - остання, найменш щаслива категорія пенсіонерів. Серед них найбільш незахищені верстви населення. Їм, частіше за все, не вистачає грошей, тому що ліки забирають ті кошти, які могли б були витрачені на задоволення. Тому, повертаючись до початку мого дослідження, повторю, що найголовніше - дожити до старості, зберігши здоров*я та світлу голову.