Прокинувшись, я відразу подивися на сонячне небо. Грайливе сонечко засліплювало мені очі, тож я протер заспані очі і вмився прохолодною водичкою. Щаслива матуся покликала мене снідати, і я сів за невеличкий стіл посеред кухні. Я швидно з’їв гарячу картопельку зі свіжим молоком, витер забруднений рот рукавом своєї сорочки і побіг на вулицю. Весняні канікули в бабусі - просто диво, адже все здається таким чарівним! Все тільки прокидалось. Калюжі виблискували на яскравому сонечку, витончені дерева махали гіллям, ніби махаючи своїм сестрам-березкам. Згодом я побачив задоволених гусей, щасливих корів і тоді зрозумів. Зрозумів, що весна - це чудо, коли будь-хто, будь-що радіє, радіє кожній миті, проведеній наодинці з природою.
