Виходить дятел на гілку дерева, немов на сцену, вдягнений у чьорно-білий фрак. Походить-походить, мабуть представляється, та й починає вистукувати свої мелодії. Відстукує собі мотиви - то швидше, то повільніше... Буває, відірветься музИка від своїх творінь, оглянеться, подивиться на своїх слухачів та й продовжує грати. А буває, засумує дятел й іде "писати" музику наодинці. Однак, справжні поціновувачі його таланту - завжди знайдуть свого улюбленного музИку.
