У сухих і тінистих лісах мешкає лісова красуня – білочка. Іноді її можна зустріти у затишних фруктових і горіхових садах та привітних міських парках. Хутро в білочки дуже густе та пухнасте. В шубці звірка поєднуються три кольори: червоно-рудий, попелясто-сірий і білий. Спинка та голівка білочки руді, боки сіренькі, а черевце - біле. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. Білочка має цікаві звички. На землю спускається неохоче, хіба що за подарунками. Більшу частину свого життя вона проводить на деревах. Там вона і відпочиває. Вдача у рудої красуні добра: щодня білочка насолоджується смачною їжею та безтурботно мандрує по гілках дерев. Інді білочка бере в лапки горіх або жолудь, бігає з ним якийсь час, а потім закопує його в мох або в землю. Це приклад передбачливості і запасливості. Із їжі білка любить горіхи, але також полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони, гриби, ну і звичайно, вміст шишок хвойних дерев. Більш за все білочці подобається зустрічати на своєму шляху допитливих людей, які її фотографують та частують смачненькимⒶ.
