- Привіт! - почала нашу телефонну розмову подруга. - Де ти зникла?! Не прийшла до школи. Дзвоню-поза мережею. Слухай, вже переживаю! - Привіт... Вибач, що так вийшло, - почала я пояснювати.- Напевно, отруїлась, бо зранку мене дуже болів живіт. То я спала весь день. А мобільний був вимкнений. - Ого! Чим? -переживала вона. - То вчорашня піца, може? Але я ж себе добре почуваю. - Не уявляю,- сказала я чесно,-але мені вже значно краще. Майже не болить. - Ну хоч це добре! Але ти - чудо. На рівному місці захворіла. Я вирішила змінити тему: - Сама злюсь, що так сталось...Краще розкажи, як там в школі? Подруга зітхнула і розказала: - Як завжди: написали контрольну, з хлопцями грали в карти на перерві. А...Хтось розбив вікно в корпусі молодших класів. - Та ти що! Може, це наші, вони так небезпечно в футбол грають, -припустила я. -Може, -погодилась подруга, -не признаються ж. Керівничка дуже кричала. Вона сьогодні взагалі без настрою. Так що ти багато не пропустила. - Крім контрольної. - Ага. - Ну то напишу в вівторок... Думаю, наша дозволить. А що там з англійської на завтра, скажеш?- я вирішила спитати все. - Текст той самий, -знуджено відповіла подруга, -тільки другий стовпчик. Слухай, а ти не хочеш пройтись? На півгодинки, не більше. Все тобі і розкажу, просто при мамі не хочу. - Я за! В п'ятій біля магазину?-я уточнила. - Так! То побачимось, вже одягаюсь! - До зустрічі, па, -попрощалась я. - Па!
