Після пекучого літа, після серпневих теплих днів наступила золота осінь. По узліссях лісів ще ростуть гриби: червоноголові красноголовці, зеленуваті й рожеві сироїжки, слизькі грузді й запашні рижики. На старих більших пнях тиснуться друг до дружку тонконогі опенки. У мохових болотах намистом розсипана по купинах рум’яна журавлина. На освітлених сонцем лісових галявинах червоніють грона горобиниЧистий і прозоре повітря. Далеко чутні звуки, чітко розносяться голоси. На дні лісового струмка видний кожний камінчик, кожна тонка травинка. По прозорому високому небу біжать і біжать хмари. У погожі дні багато птахів готуються до відльоту. Уже полетіли ластівки, швидкокрилі стрижі. Залишаються зимувати рябчики, тетерева, куріпки. У шумні зграйки збираються шпаки, летять на південь співочі птахи. У далекий шлях відправляються дикі гусаки, залишають рідні болота довгоногі журавліЯ дуже люблю ці прості квіти — веселі дзвіночки. Вийдеш із лісу на нескошений, зарослий високої травою луг і від радості ойкнеш: стільки красується всіляких квітів, схожих на святковий хоровод. По всьому зеленому лузі біліють ромашки, жовтіють кульбаби, цвіте мишачий горошок. А вище всіх, всіх веселіше — лілові дзвіночки. Від легкого подиху теплого літнього вітерцю колишуться, кланяються, нечутно дзенькають дзвіночки, радісно вітаючи гостюючи Все літо цвітуть, нечутно дзенькають дзвіночки, знайомі й милі квіти наших лугів
