Від Сану до Дінця простяглися довгі-довгі шляхи (мн.), міста, і села, і передмістя, і всюди жіночий незабутній плач (одн.). Плакала Україна. Горіли поля, палав хліб.Чорний дим (одн.) здіймався до неба, як народний гнів (одн.), як гнів мужів-воїнів, праворуч і ліворуч, і позаду, скільки сягає око.. Земле наша українська (одн.), мученице наша, у вогні ти, у вогні!
