в Галичині існувало три роди уявлень про русалок. За одним уявленням русалки ототожнюються з мавки (померлими немовлятами), за іншими - з Мелюзіной і називаються "мелюзінамі", за третіми - з дикими дружинами, "Мамуна" (мавпами) поляків і " вилами "сербів і болгар, які володіли колодязями і озерами і вміли" замикати "води. В українських казках в русалку звертаються померлі дівчата і діти, переважно утоплениці, люди, які купаються в позаурочний час, ті, кого спеціально поцупив водяний до себе в служіння, нехрещені діти. У балеті "Жизель" заголовна героїня також стає "вілой" після своєї смерті. На уявленнях про русалок відбилися повір'я, пов'язані з "русалії", древні класичні уявлення про душі померлих. В одній народній російській пісні співається: "русалка цариця, красна дівиця, не загуби душки, не дай повіситись, а ми тобі кланяємося". Іноді звертаються в білок, щурів, жаб. В українській пісні русалки називаються "земляночки". За повір'ям, русалок з померлих нехрещених хлопчиків (а не дівчаток) можна хрестити читанням над ними 12 глав Євангелія або роздачею дітям сорока хрестиків. Образ русалки пов'язаний одночасно з водою і рослинністю, поєднує риси водних духів і символів, пов'язаних з культом родючості ( Кострома, Ярило), знищення яких гарантувало урожай. В Росії та на Україні існували русальні пісні, які співали на клечальної тиждень. За поняттями уральців, шутовкі є прокляті дружини і діви. Вони живуть в плоті, невидимо від людей, і будуть жити до пришестя Христового. Постійне життя їх під водою, в суспільстві чортів
