План 1. Перший сніг. 2. Знайоме стає загадковим. 3. Відчуття зими.
Мій шлях до школи пролягає крізь маленький гайок, який дивним чином перетворюється взимку. Мені це подобається, адже я завжди радію першому снігу.
Коли випадає перший сніг, здається, ніби всю ніч над її оздобленням трудяться сотні кравців, дизайнерів і костюмерів. Неначе дикі зебри, розбігаються по білому покривалі березові стовбури. По них стрибають спритні руді білки. Намагаються ще встигнути до справжніх холодів запастися провізією. Чорні гнізда ворон, наче чудно пов’язані берети, приміряє кожна з березових крон. Крізь тонкі гіллясті пальці видно небо, воно мутно-блакитне, чекає можливості знову взятися за роботу із прикрашання всього і вся білосніжними нарядами. Тільки ялинки, як ні в чому не бувало, стоять у літніх сарафанах і навіть не бояться, що можуть змерзнути, якщо протягом тривалого часу так стояти на снігу.
Відразу по-іншому дивишся на весь цей світ. Він здається чистішим, добрішим. Хочеться тепла, затишку, маминих обіймів, теплих шкарпеток, які зв’язала бабуся, і кота, що муркотів би на руках. Завдяки своїй первозданній красі зима — майстриня викликати в людях тремтливі почуття.
1. Перший сніг.
2. Знайоме стає загадковим.
3. Відчуття зими.
Мій шлях до школи пролягає крізь маленький гайок, який дивним чином перетворюється взимку. Мені це подобається, адже я завжди радію першому снігу.
Коли випадає перший сніг, здається, ніби всю ніч над її оздобленням трудяться сотні кравців, дизайнерів і костюмерів. Неначе дикі зебри, розбігаються по білому покривалі березові стовбури. По них стрибають спритні руді білки. Намагаються ще встигнути до справжніх холодів запастися провізією. Чорні гнізда ворон, наче чудно пов’язані берети, приміряє кожна з березових крон. Крізь тонкі гіллясті пальці видно небо, воно мутно-блакитне, чекає можливості знову взятися за роботу із прикрашання всього і вся білосніжними нарядами. Тільки ялинки, як ні в чому не бувало, стоять у літніх сарафанах і навіть не бояться, що можуть змерзнути, якщо протягом тривалого часу так стояти на снігу.
Відразу по-іншому дивишся на весь цей світ. Він здається чистішим, добрішим. Хочеться тепла, затишку, маминих обіймів, теплих шкарпеток, які зв’язала бабуся, і кота, що муркотів би на руках. Завдяки своїй первозданній красі зима — майстриня викликати в людях тремтливі почуття.