Розібрати, за частинами наче змійка неспокийна річка, розібрати, за частинами вьеться наче змійка неспокийна річка, тулиться близенько до підніжжя гір, а на тому боці, там живе марічка в хаті, що сховалась у зелений бір. як з кімнати вийде, на порозі стане, аж блищить красою широчінь ріки, а як усміхнеться, ще й з підлоба гляне, - «хоч скачи у воду! » - кажуть парубки. не питайте, хлопці, чом я, одинокий, берегом так пізно мовчазний іду, там на тому боці загубив я спокій, а туди дороги я не находжу. та нехай сміеться неспокійна річка, все одно на той бік я путі знайду, чуешь чи не чуешь, чарівна марічко? я до твого серця кладку прокладу.
