Випишіть частки разом зі словами, з якими вони вжиті. 1. Хтось має-таки думати про вічність, де б не прийшов ти в світ і де б не жив (В. Коротич).

2. Дуби старіють непомітно, не те, що ясени тендітні, або нервовії берізки, чи верби, вічні песимістки (І. Муратов).

3. Ще не вродилось гостреє залізо, щоб ним правду й волю самодур зарізав (І. Франко).

4. У лісі вже нічого не цвіте, цвіте лиш дятел на сосні сумливій (М. Вінграновський).

5. Хай не зітруться підкови, хай не підіб’ються ваші коні (О. Гончар).

6. Це весна, що на землі бувала хтозна-скільки років і століть (М. Рильський).

7. Ніч колихала так ласкаво, проте не спалося ніяк (М. Рильський).

8. Я не боюсь ніяких поговорів (Леся Українка).​

Объяснение:

1. Все так (же) над озером мріє калина, де юність моя протекла (В. Сосюра). 2. Пішов (би) я в Україну, пішов (би) додому, там (би) мене привітали, зраділи (б) старому (Т. Шевченко). 3. А серце б'ється, свіжий вітер дише, не (мов) би хоче остудить чоло (М. Рильський). 4. Сьогодні йому, як ні (коли), хотілося (чим) скоріш виїхати за місто (Л. Дмитерко). 5. Не так (то) робиться все хутко, як швидко оком ізмигнеш (І. Котляревський). 6. Вже хто (зна) скільки часу минуло з тої пори (В. Кучер). 7. Гукати в минуле — даремна турбота, гукай у майбутнє — хто (небудь) почує (О. Підсуха). 8. Тішся, дитино, поки (ще) маленька, ти (ж) (бо) живеш навесні (Леся Українка). 9. Що (кілька) метрів зупинялися передихнути (О. Гончар). 10. Любіть працю на Землі, бо без цього не буде щастя нам і нашим дітям, ні (на) якій планеті (О. Довженко). 11. Цей дріт приносить телеграми хто (зна) (з) якої далини (М. Рильський).