1. У центрі кола стояв кумедно вбраний дядько,який горланив-"Хто переможе Велета,отримає кругленьку суму!". 2.До речі,-зазирнув до купе провідник-мені здається,зараз ваша станція,молоді люди. 3.Ти плачеш? Раптом озвалася за спиною-тітонька Сніжана. 4.Софійка побачила вдалині дівчину з пранням на коромислі, упівголоса озвалася-"Не туди йди! Вернися додому! Біля води біда чекає!".5.Дід якось гадав вельможному за плату,але той лише розреготався й крізь сміх сказав-"То це ж,Дем'яне завелика честь,коли пан винен мужикові! Чи тобі не досить її?".6."А для чого якомусь там опудалу така розкішна сомбрера?"-міркував Федько,присипляючи свою совість-"Страхатиме горобців і без бриля,а Вітьці на відповідальне побачення позаріз треба... Та з рештою я не краду бриль,а тільки позичаю...". 7."Жаль звичайно серенади"-буркнув Федько й смачно позіхнувши додав-"Ходімо спати,а завтра щось придумаємо".8."Не ймення тебе красить,а ти його краси"- говорили козаки. 9.Батько,звичайно,в такім випадку грозив Павлусеві пальцем,а до Ганни промовляв:
1. У центрі кола стояв кумедно вбраний дядько,який горланив-"Хто переможе Велета,отримає кругленьку суму!". 2.До речі,-зазирнув до купе провідник-мені здається,зараз ваша станція,молоді люди. 3.Ти плачеш? Раптом озвалася за спиною-тітонька Сніжана. 4.Софійка побачила вдалині дівчину з пранням на коромислі, упівголоса озвалася-"Не туди йди! Вернися додому! Біля води біда чекає!".5.Дід якось гадав вельможному за плату,але той лише розреготався й крізь сміх сказав-"То це ж,Дем'яне завелика честь,коли пан винен мужикові! Чи тобі не досить її?".6."А для чого якомусь там опудалу така розкішна сомбрера?"-міркував Федько,присипляючи свою совість-"Страхатиме горобців і без бриля,а Вітьці на відповідальне побачення позаріз треба... Та з рештою я не краду бриль,а тільки позичаю...". 7."Жаль звичайно серенади"-буркнув Федько й смачно позіхнувши додав-"Ходімо спати,а завтра щось придумаємо".8."Не ймення тебе красить,а ти його краси"- говорили козаки. 9.Батько,звичайно,в такім випадку грозив Павлусеві пальцем,а до Ганни промовляв:
"Козир-дівка! Тебе лише в посли слати..."