завдання літературної та мовної освіти в школі – це цілий навчально-виховний комплекс, у якому на першому місці стоїть виховання людини. функції художнього слова – збудження найкращих почуттів читача, розвиток емоцій та розумових здібностей – пам’яті, уваги, мислення, мовлення тощо. і, за висловом б. степанишина, головне – не сума, не повнота знань, а розвинуті на її матеріалі, її засобами здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати, узагальнювати і, зрештою, усі ці вміння застосовувати повсякденно протягом усього життя [5].
і найпотужніше цю навчально-виховну функцію, на нашу думку, виконує учнівський твір, бо спонукає учнів до самостійності думки, критичного мислення, стимулює розвиток розумових здібностей школярів та формує в них необхідні вміння та навички.
не секрет, що не всі учні в школі люблять та й, власне, можуть писати твори. але реалії сучасного життя вимагають від людини вміння швидко пристосовуватися, постійно поповнювати свою базу знань, розвивати інтелект, грамотно висловлювати свої думки, аргументувати їх. а без розвитку творчих здібностей це зробити складно. тому, на нашу думку, учитель має використовувати форми роботи на уроці, які заохотять учнів до написання власних висловлювань. прикладом такого виду творчого завдання може бути написання есе.
есе (фр. assai — спроба, начерк) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості, характерний вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми. появу есе в європейських літературах пов’язують з ім’ям м. монтеня, який у своїх «дослідах» так визначив їхню специфічність: «я вільно думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. висловлюю її задля того, щоб дати поняття про мої переконання»[ 6, с.162].
визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція. як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось. стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику.
ответ:
завдання літературної та мовної освіти в школі – це цілий навчально-виховний комплекс, у якому на першому місці стоїть виховання людини. функції художнього слова – збудження найкращих почуттів читача, розвиток емоцій та розумових здібностей – пам’яті, уваги, мислення, мовлення тощо. і, за висловом б. степанишина, головне – не сума, не повнота знань, а розвинуті на її матеріалі, її засобами здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати, узагальнювати і, зрештою, усі ці вміння застосовувати повсякденно протягом усього життя [5].
і найпотужніше цю навчально-виховну функцію, на нашу думку, виконує учнівський твір, бо спонукає учнів до самостійності думки, критичного мислення, стимулює розвиток розумових здібностей школярів та формує в них необхідні вміння та навички.
не секрет, що не всі учні в школі люблять та й, власне, можуть писати твори. але реалії сучасного життя вимагають від людини вміння швидко пристосовуватися, постійно поповнювати свою базу знань, розвивати інтелект, грамотно висловлювати свої думки, аргументувати їх. а без розвитку творчих здібностей це зробити складно. тому, на нашу думку, учитель має використовувати форми роботи на уроці, які заохотять учнів до написання власних висловлювань. прикладом такого виду творчого завдання може бути написання есе.
есе (фр. assai — спроба, начерк) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості, характерний вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми. появу есе в європейських літературах пов’язують з ім’ям м. монтеня, який у своїх «дослідах» так визначив їхню специфічність: «я вільно думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. висловлюю її задля того, щоб дати поняття про мої переконання»[ 6, с.162].
визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція. як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось. стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику.
объяснение: