через дефіс пишемо:
1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за до прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и:
Объяснение:
по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-і́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; по-за́ячи, по-ведме́жи; також по-лати́ні.
Через дефіс пишуться складні прислівники, утворені:
- від прикметників і займенників за до префікса по- та закінчення -ому, -єму, -и (по-нашому, по-своєму, по-материнськи);
- за до прийменника по від порядкових числівників (по-перше, по-четверте);
- неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то (аби-то, будь-де, коли-небудь);
- з двох прислівників (десь-інде, вряди-годи, тяжко-важко);
- повторенням слова або основи без службових слів (далеко-далеко, ледве-ледве), або зі службовими словами між ними (віч-на-віч, пліч-о-пліч);
- за традицією, термінологічного характеру (де-факто, де-юре).
через дефіс пишемо:
1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за до прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и:
Объяснение:
по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-і́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; по-за́ячи, по-ведме́жи; також по-лати́ні.
Через дефіс пишуться складні прислівники, утворені:
- від прикметників і займенників за до префікса по- та закінчення -ому, -єму, -и (по-нашому, по-своєму, по-материнськи);
- за до прийменника по від порядкових числівників (по-перше, по-четверте);
- неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то (аби-то, будь-де, коли-небудь);
- з двох прислівників (десь-інде, вряди-годи, тяжко-важко);
- повторенням слова або основи без службових слів (далеко-далеко, ледве-ледве), або зі службовими словами між ними (віч-на-віч, пліч-о-пліч);
- за традицією, термінологічного характеру (де-факто, де-юре).