Поспівчувавши, тихо і злякано оглядаючись, жінки помалу розійшлися.
Заскрипіли немазані колеса на тачках, поспівали сумно до воріт: який там тепер базар.
Тільки накинь зараз на себе старе шмаття якесь або хусткою великою запнися, щоб ні лиця, ні очей не було видно.
Тоді обернулася до Климка і винувато, соромно подивилася на нього заплаканими очима.
Повз них тягла тачку якась жінка у довгому синьому плащі і в калошах на босоніж.
Він ішов би так, як тоді, коли вони з тіткою вихопилися за Слов'янськ і Климко побачив і впізнав далеко в полі той курінь, у якому ночував минулої ночі, а ще далі — станцію і чепурний виселок, де він сидів під парканом та ждав, що горобці зіб'ють йому двійко червивих яблук.
А надвечір, уже в Тітчиній хаті, його раптом почало так трусити, що й слова не міг вимовити.
Климко розплющився. Тітки Марини в хаті не було. Він поскидав із себе одну за одною всі вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якісь кофти, діжурку свою — і встав, спустивши ноги додолу.
Климко повільно, стримуючи себе, з'їв хліб і одне яблуко.
Він побачив на лаві рівно складену чисту свою одежу, матроску і штани (вилиняли після прання ще дужче, аж побіліли), устав і вдягся.
Поспівчувавши, тихо і злякано оглядаючись, жінки помалу розійшлися.
Заскрипіли немазані колеса на тачках, поспівали сумно до воріт: який там тепер базар.
Тільки накинь зараз на себе старе шмаття якесь або хусткою великою запнися, щоб ні лиця, ні очей не було видно.
Тоді обернулася до Климка і винувато, соромно подивилася на нього заплаканими очима.
Повз них тягла тачку якась жінка у довгому синьому плащі і в калошах на босоніж.
Він ішов би так, як тоді, коли вони з тіткою вихопилися за Слов'янськ і Климко побачив і впізнав далеко в полі той курінь, у якому ночував минулої ночі, а ще далі — станцію і чепурний виселок, де він сидів під парканом та ждав, що горобці зіб'ють йому двійко червивих яблук.
А надвечір, уже в Тітчиній хаті, його раптом почало так трусити, що й слова не міг вимовити.
Климко розплющився. Тітки Марини в хаті не було. Він поскидав із себе одну за одною всі вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якісь кофти, діжурку свою — і встав, спустивши ноги додолу.
Климко повільно, стримуючи себе, з'їв хліб і одне яблуко.
Він побачив на лаві рівно складену чисту свою одежу, матроску і штани (вилиняли після прання ще дужче, аж побіліли), устав і вдягся.
Объяснение: