Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові. 1. тьху на твоє дурне слово! вже зовсім розсердився я бог живе скрізь, де поселилось його створіння, а тим більше, де йому моляться і шанують його. (вал. шевчук.) 2. життя в неволі нічого не варте відказав максим краще смерть! (і. франко.) 3. роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (д. павличко.) 4. ніщо так не красить людину, як натхнення подумала ярослава. (о. гончар.) 5. пам’ятаю, казала моя мати цей світ як маків цвіт. зранку цвіте, до вечора опаде! (о. довженко.) 6. я подумав тоді тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя. (григір тютюнник.) 7. чому звеліти власним почуттям лишіться! не дозволено людині? (м. рильський.) 8. яке то щастя дано людині заговорив знову блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору отакий сві скільком би а що з не вміє вона його спожити! (о. гончар.)
1. Тьху, на твоє дурне слово! Вже зовсім розсердився я: "Бог живе скрізь, де поселилось його створіння, а тим більше, де йому моляться і шанують його.". (Вал. Шевчук.) 2. "Життя в неволі нічого не варте!",- відказав Максим: "Краще смерть!". (І. Франко.) 3. "Роби добро!",- мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко.) 4. "Ніщо так не красить людину, як натхнення",- подумала Ярослава. (О. Гончар.) 5. Пам’ятаю, казала моя мати: "Цей світ як маків цвіт.". Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко.) 6. Я подумав тоді: "Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя.". (Григір Тютюнник.) 7. "Чому звеліти власним почуттям Лишіться!",- не дозволено людині? (М. Рильський.) 8. "Яке то щастя дано людині",- заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору: "Отакий світ!... Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити!". (О. Гончар.)
Відповідь:
1. "Тьху на твоє дурне слово, - вже зовсім розсердився я, - Бог живе скрізь, де поселилось його створіння, а тим більше, де йому моляться і шанують його".
2. "Життя неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!"
3. "Роби добро, - мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!"
4. "Ніщо так не красить людину, як натхнення" - подумала Ярослава.
5. Пам'ятаю, казала моя мати: "Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!"
6. Я подумав тоді: "Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя".
7. --- (Немає, тому що не зрозуміла сенс речення. Можливо, в тебе помилка.)
8. "Яке то щастя дано людині", - заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору, - "Отакий світ!... Скільки би вистачило!... А що з того?... Не вміє вона його спожити!"
Пояснення: