На мою думку, "слово, чужинцям кинуте на сміх" означає те, що українська мова довгий час була під забороною для багатьох жителів України. Чого лише варта епоха панування Радянського Союзу з їхньою політикою радянізації. І навіть зараз є багато людей, які не визнають українську мову в якості самостійної. "Співочий грім батьків моїх" навпаки ж говорить про те, що наші пердки говорили українською мовою і для автора мова є не лише ознакою нації, але і символом єдності поколінь. Він вказує на те, що українська мова буде невід'ємною складовою української нації. І без неї ніяк не може бути України.
