Коли я згадую про дитинство, мені стає сумно і весело водночас. Тоді світ здавався зовсім іншим, турбували зовсім інші проблеми. Деякі вчинки того часу зараз видаються дивними. Пам'ятаю, у мене викликали жах сметана, сирок, сирники. Бабуся часто купувала всі ці молочні продукти на ринку і вранці годувала всю родину «дарами корівки», як вона їх називала. Починала бабуля перераховувати всі вигоди від них: корисно, смачно, ситно. А мені не хотілося цю смакоту поїдати. Кожен ранок проходив за одним тим самим сценарієм: «з'їж це за маму, з'їж це за тата». А зараз що? Жоден мій день не проходить без йогурту. Все змінюється.
Пам'ятаю, у мене викликали жах сметана, сирок, сирники. Бабуся часто купувала всі ці молочні продукти на ринку і вранці годувала всю родину «дарами корівки», як вона їх називала. Починала бабуля перераховувати всі вигоди від них: корисно, смачно, ситно. А мені не хотілося цю смакоту поїдати. Кожен ранок проходив за одним тим самим сценарієм: «з'їж це за маму, з'їж це за тата». А зараз що? Жоден мій день не проходить без йогурту. Все змінюється.