В особі Мини Мазайла автор висміює українських перевертнів, які відцуралися всього рідного, своєї нації, мови, культури. Мазайло намагається копіювати «все російське», категорично заперечує все українське, готовий вбити рідного сина, який не дає йому змінити прізвище. Мина говорить, що «українізація — це б робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади». Він прагне стати «порядочним человеком». Усе ніби було вірно. Все підпорядковано часу. Та раптом політика уряду змінилась. А скільки разів вона змінювалась? Ось і не збіглися плани Мини з політикою уряду — було поставлено «претворяти у життя українізацію». «І звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна…»
