За змістом останнього речення прочитанного твору складіть нову казку найприкріше було зимі, що навіть малеча і та її не боїться! ковзається собі на ковзанах та на санках, у сніжки грається, баб ліпить, гори будує, водою поливає та ще мороз кличе: «прийди лишень підсоби! » вщипне зима зі злості одного хлопчика за вухо, другого за носа, навіть побіліють; а хлопчик ухопить снігу, давай терти, — і запалає в нього обличчя немовби вогонь. бачить зима, що нічим їй не взяти: заплакала від злості. із стріх зимові сльози видно, весна недалеко!
