Поезія Дмитра Павличка "Два кольори" сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова щоб висловити свою любов до матері, щоб висловити подяку за її любов і турботу. Я вражена тим, як авторові вдалося у невеликому за розміром творі вмістити усе життя ліричного героя від того часу, коли він "малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами", до того, коли йому "війнула в очі сивина". Та на всіх життєвих дорогах супроводжувала героя вишита матір'ю сорочка, яка, я думаю, і захищала його, і додавала сил, наснаги у важкі часи. Пісня "Два кольори" стала народною, її люблять і часто співають. Ця пісня є дійсно українською. Мені здається, що її дуже важко перекласти іншою мовою, бо сорочка-вишиванка, оберіг - це українські традиції, народні символи. Широка гама кольорів у вишиванках, але переважають у них два кольори: червоний і чорний. Здавна відомо, що червоний означає любов, а чорний - журбу. Бо саме з таких почуттів, як любов і щастя, сум і журба, радість і печаль, складається людське життя. Ці почуття органічно поєднуються, переплітаються, як червоні і чорні нитки на маминому шитті. Як червона і чорна нитка у вишиванні, так радість і журба у житті - завжди поруч: Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. У цій пісні багато спільного з відомою "Піснею про рушник" на слова Андрія Малишка. Та ж синівська любов до батьківського дому, до рідного краю, до матері. І як оберіг, як символ людського життя з його злетами і падіннями, щастям і журбою - сорочка, вишита червоними та чорними нитками. Мені дуже подобається пісня "Два кольори" своєю ліричністю, задушевністю, теплом і мелодійністю. Думаю, вона ще довго чаруватиме слухачів своєю неповторною красою.
Я вражена тим, як авторові вдалося у невеликому за розміром творі вмістити усе життя ліричного героя від того часу, коли він "малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами", до того, коли йому "війнула в очі сивина". Та на всіх життєвих дорогах супроводжувала героя вишита матір'ю сорочка, яка, я думаю, і захищала його, і додавала сил, наснаги у важкі часи.
Пісня "Два кольори" стала народною, її люблять і часто співають. Ця пісня є дійсно українською. Мені здається, що її дуже важко перекласти іншою мовою, бо сорочка-вишиванка, оберіг - це українські традиції, народні символи. Широка гама кольорів у вишиванках, але переважають у них два кольори: червоний і чорний. Здавна відомо, що червоний означає любов, а чорний - журбу. Бо саме з таких почуттів, як любов і щастя, сум і журба, радість і печаль, складається людське життя. Ці почуття органічно поєднуються, переплітаються, як червоні і чорні нитки на маминому шитті. Як червона і чорна нитка у вишиванні, так радість і журба у житті - завжди поруч:
Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги.
У цій пісні багато спільного з відомою "Піснею про рушник" на слова Андрія Малишка. Та ж синівська любов до батьківського дому, до рідного краю, до матері. І як оберіг, як символ людського життя з його злетами і падіннями, щастям і журбою - сорочка, вишита червоними та чорними нитками.
Мені дуже подобається пісня "Два кольори" своєю ліричністю, задушевністю, теплом і мелодійністю. Думаю, вона ще довго чаруватиме слухачів своєю неповторною красою.