Яке то диво-дивне влітку річка. Краса безмежна, в вербах береги. Прозора й тепла, лагідна водичка І стільки в цьому радості й снаги. Пливеш по ній, а над тобою небо Бездонне, чисте, іноді в хмарках. До цього придивитись лише треба, Щоб описати цю красу в словах, А потім прочитати і згадати У дні, коли завіють холоди. А зараз просто хочеться співати І мріяти, щоб так було завжди. Бо ж над тобою ластівки літають, Он зимородок-красень пролетів. Лелеки попід хмарами кружляють І вітерець легенький просвистів... Враз хвильки на ріці заряботіли, І сонечко скупалося у них. Хмарки біленьким пухом налетіли І стільки дива в хмарах чарівних... А вийдеш із води — трава зелена, Такою свіжою, росистою була... Та в день якийсь упав листок із клена. Скінчилось літо. Осінь підійшла.
Краса безмежна, в вербах береги.
Прозора й тепла, лагідна водичка
І стільки в цьому радості й снаги.
Пливеш по ній, а над тобою небо
Бездонне, чисте, іноді в хмарках.
До цього придивитись лише треба,
Щоб описати цю красу в словах,
А потім прочитати і згадати
У дні, коли завіють холоди.
А зараз просто хочеться співати
І мріяти, щоб так було завжди.
Бо ж над тобою ластівки літають,
Он зимородок-красень пролетів.
Лелеки попід хмарами кружляють
І вітерець легенький просвистів...
Враз хвильки на ріці заряботіли,
І сонечко скупалося у них.
Хмарки біленьким пухом налетіли
І стільки дива в хмарах чарівних...
А вийдеш із води — трава зелена,
Такою свіжою, росистою була...
Та в день якийсь упав листок із клена.
Скінчилось літо. Осінь підійшла.