Віршовий розмір поеми олени теліги "радість" ой, не знаю, що то за причина, —переходжу обережно вулицю, і весь час до мене радість тулиться. як безжурний вітрогон-хлопчина. до міського руху ми не звикли, а хлопчина рветься, як метелиця. ніби поле перед нами стелиться. ніби зникли авта й мотоцикли. і сама я на ногах не встою. пролітаю між людьми похмурими,козачка вдаряю попід мурами —бо хлопчина не дає спокою!
