Велику любов та щиру вдячність письменника до матері відчуває читач в автобіографічній повісті «Діти-лебеді летять». Ганну Іванівну можна впевнено назвати берегинею родинного вогнища.
Вона взяла на себе всю відповідальність за сина, коли чоловік воював. Після витівки на ковзанці Михайлик бачить матір «поблідлою од страху і гніву», вона «посварилась на мене бровами і кулаком». Портретна характеристика матері вдало розкривається через її очі – дзеркало душі. «Краєчком хустки витирає очі» при кожній звістці від чоловіка, подобрілі материні очі співчувають Михайликові.
Велику любов та щиру вдячність письменника до матері відчуває читач в автобіографічній повісті «Діти-лебеді летять». Ганну Іванівну можна впевнено назвати берегинею родинного вогнища.
Вона взяла на себе всю відповідальність за сина, коли чоловік воював. Після витівки на ковзанці Михайлик бачить матір «поблідлою од страху і гніву», вона «посварилась на мене бровами і кулаком». Портретна характеристика матері вдало розкривається через її очі – дзеркало душі. «Краєчком хустки витирає очі» при кожній звістці від чоловіка, подобрілі материні очі співчувають Михайликові.