М. Гоголь Не знайшовши у своєму оточенні позитивних характерів, здатних стати зразками для наслідування, Гоголь звернувся до минулого, до XVI—XVII століть. Майже дев'ять років він писав свою історичну повість "Тарас Бульба", що вийшла 1842 року. У цьому творі відбито епоху героїчної боротьби українського народу за своє національне звільнення. Центром визвольного руху стала Запорозька Січ, організація волелюбного українського козацтва, що знаходилася в середині XVI століття в пониззях Дніпра.Гоголь не приховав ні брутальності моралі, ні "лютості" запорожців, пояснюючи це тим, що час був жорстоким, "коли людина вела ще криваве життя одних військових подвигів і загартовувалася в ньому душею, не відчуваючи людства".Тарас веде життя, повне небезпек. Він здійснює бойові походи і проти турків, і проти ляхів. Нещадно карає польських магнатів за гноблення українського народу: "А Тарас гуляв по всій Польщі зі своїм полком... Багато побив він усякої шляхти, розграбував найбагатші і кращі замки". У повісті показано, як у вогні народної боротьби розпалюється могутнє почуття любові до батьківщини.повісті представлена широка картина народного руху, показано два ворожих табори: український народ і польську шляхту. Твір прославляє Запорозьку Січ, її дух товариства, оспівує прагнення-запорожців до волі, їхню відданість батьківщині. Посилаючись на історичну правду, Гоголь показує, що саме із Запорозької Січі виходили мужні хоробрі вояки, "горді і міцні, як леви!"Сам представник стародавнього козацького роду Гоголів-Яновських, письменник показав народ як велику силу, вперше у світовій літературі зробив його основним героєм художнього твору
