Нещодавно я прочитала новелу Василя Стефаника «Камінний хрест». Цей твір мені сподобався тим, що автор дуже професійно змальовує життя Івана Дідуха, його почуття, думки. Ми наче насправд гаємо за його поведінкою. Іван Дідух — це селянин, добрий господар, який дуже старанно й самовіддано виконує свої обов'язки. Ми бачимо, як через тяжку працю змінився його зовнішній вигляд: його навіть називають Переломаним, бо він постійно ходив похилено. І цьому працелюбному й самовідданому ґазді, для якого його тяжка праця на ділянці землі, що знаходиться на горбі — це, можна сказати, найдорожче, найважливіше в його житті, доводиться переїхати з рідного села, поїхати за кордон, за три-дев'ять земель — у Канаду. Це важке випробування для нього. Він з усіма прощається і пускається в останній пристрасний танок... На своєму горбі Дідух поставив великий камінь, на якому були викарбувані імена дружини, синів та його власне. Він просить не минати односельчан цього каменя, кропити його святою водою, розказати молитву біля нього... Йому дуже тяжко покидати рідну землю, сусідів, до яких так звик, тому й залишив про себе згадку. Цей камінний хрест — це символ тяжкої, відданої праці, тяжкого життя.
