Какая основная мысль? десь у клубі виступавлектор із столиці. вчив людей, як піднести урожай пшениці. як з’ясована була істина остання, лектор звично запитав: - в кого є питання? - - до трибуни підійшла - тітка василина. - - - ви, , скажіть, що це за бобина? взяв бобину вчений муж, довго роздивлявся: от так штука, от улип… от тобі й попався.. витер хусточкою злак, в рот до зуба суне, раз куснув, а потім ще – та убік як плюне! - що за витівки такі? - - - грім на тітку мече. – - що ви тичете мені? - - це ж драже - тітка дивиться в лице, - - сміх її аж трусить: - - що то вчений чоловік! що не дай розкусить…
Основна думка: не завжди треба шукати сенс або рішення самостійно, щоб не розчаруватись, достатньо лише запитати у когось про це, якщо хтось це знає. Або шлях до вирішення питання лежить на поверхні, але ми його не помічаємо. ( Я так вважаю, мої думки можуть не співпадати з дійсністю, або з думками вчителя)